Промова Папи Франціска спільнотам неокатехуиенальної дороги. Послання 220 “missio ad gentes”.

Рим – зал Павла VI 06.03.2015

Промова Папи Франціска підчас зустрічі зі спільнотами неокатехуиенальної дороги, 06 березня 2015, в залі Павла VI. Підчас зустрічі Папа послав і благословив 220 “missio ad gentes”.

***

Дорогі брати і сестри,

доброго дня всім вам! І дякую, дуже дякую, що приїхали на цю зустріч.

Завдання Папи, завдання Петра є тим, щоб утвердити братів у вірі. Таким чином і ви цим жестом хотіли просити у Наступника Петра, щоб він підтверив ваше покликання, щоб підтримав вашу місію, щоб благословляв ваші харизми. І я сьогодні підтверджую ваше покликання. Підтримую вашу місію і благословляю вашу харизму. Я роблю це, не тому що він (показує на Кіко) заплатив мені, ні! Роблю це, тому що я хочу це робити. Йти в імя Христа по-всьому світу, щоб носити Його Євангеліє: Христос випереджує вас, Христос супроводжує вас, Христос довершує те спасіння, якого ви являєтесь носителями!

Разом з вами вітаю всіх кардиналів і єпископів, які супроводжують вас сьогодні і які в вашій дієцезії підтримують вашу місію. Особливим способом вітаю ініціаторів неокатехуменальної дороги Кіко Аргуельйо і Кармен Ернадес, разом з отцем Маріо Пецці: також їм виражаю мою вдячність і відвагу за те, що через дорогу вони приносять благо Церкві. Я завжди говорю, що Неокатехуменальна дорога робить велике добро для Церкви.

Як говорив Кіко, наша сьогоднішня зустріч являється місіонерським запрошенням, із слухняності до того, що Ісус Христос просив у нас і, що ми почули в Євангелії. І я особливо задоволений, що ваша місія робиться завдяки християнським родинам, що збираєтесь в одній спільноті, маючи місію давати знаки віри, які притягують людей до краси Євангелія, згідно зі словами Христа “Любіть один одного так, як я вас полюбив; з цієї любові пізнають, що ви мої учні” (пор. Йо 13, 34), і “будьте одне і світ повірить” (пор. Йо 17,21). Ці спільноти, запрошені єпископами, вони складаються з одного пресбітера і чотирьох або п’яти сімей і навіть зі старшими дітьми, і вони складають “missio ad gentes”, з посланням євангелізувати не християн. Не християни, які ніколи не чули слова Ісуса Христа, і багато не християн, які вже забули хто був Ісус Христос, і хто є Ісус Христос: не християни є охрещені, але які через секулярізацію, суєтність світу і багато інших речей забули про віру. Пробудіть ту віру!

Отже, перш від слова, вашим досвідом життя ви показуєте серце об’явлення Христа: що Бог любить людину, аж до віддавання себе на смерть за неї, що він був воскрешений через Отця, щоб дати нам благодать віддавати наше життя іншим. Cьогоднішній світ має крайню потребу в цій новині. Скільки самотності, скільки страждань і скільки віддалення від Бога на багатьох узбіччях Європи і Америки і в багатьох містах Азії! Наскільки сьогоднішня людина потребує, в кожній ширині, чути, що Бог її любить і що любов є можлива! Ці християнські спільноти, завдяки вам родинам на місії, мають суттєве завдання зробити видимим це повідомлення. Яка це новина? (Христос воскрес, Христос живе! Христос живе між нами!).

Ви отримали силу залишити все і йти у далекі землі, завдяки дорозі християнської ініціації, пережиті в маленьких спільнотах, де ви відкрили величезне багатство вашого хрещення. Це є Неокатехуменальна дорога, справжній дар провидіння Церкві наших часів, так як вже підтвердили мої попередники; передусім святий Йоан Павло ІІ, коли сказав вам: “Визнаю Неокатехуменальну дорогу, як шлях католицької формації, цінний для суспільства і для сьогоднішніх часів” (Epist. Ogni qualvolta, 30 серпня 1990: AAS 82[1990], 1515). Дорога опирається на цих трьох вимірах Церкви, які є Слово, Літургія і Спільнота. Тому слухняне і тривале слухання слова Божого; святкування Євхаристії в малих спільнотах після першої недільної вечірньої, через святкування Утреніх хвал в родині в недільний день зі всіма дітьми і розділення власної віри з іншими братами, являють початок багатьох дарів, які Господь роздав вам, так як і численні покликання до пресвітерату і до консакрованого життя. Бачити це все є втіхою, тому що підтверджує, що Дух Бога живий і діючий у своїй Церкві, навіть сьогодні, і що відповідає потребам сучасної людини.

В різних випадках я наполягав у потребах, що Церква має переходити від пастирства збереження до пастирства рішучого місіонерства (пор. Адх. ап. Evangelii gaudium, 15). Скільки разів в Церкві, маємо Ісуса всередині і не дозволяємо, щоби Він виходив: скільки разів! Це найважливіша річ, щоб робити, якщо ми не хочемо, щоб вода застоювалася в Церкві. Багато років дорога виконує ці missio ad gentes посеред не християн, для implantatio Ecclesiae, нова присутність Церкви, там, де Церкви не існує або там, де вже не зможе збирати людей. “Скільки радості даєте нам вашою присутністю і вашою діяльністю!” – казав вам блаженний папа Павло VI в перших аудієнціях з вами (8 травня 1974: Навчання Павла VI, XII[1974], 407). Навіть я роблю моїми ці слова, і додаю вам відваги йти вперед, довіряючи вас святій Діві Марії, яка надихнула Неокатехуменальну Дорогу. Вона заступається за вас перед своїм Божественним Сином.

Улюблені, хай Господь супроводжує вас. Ідіть, з моїм благословенням!